Приїхавши до Польщі по студентській візі, я не міг уявити, що залишусь тут безвиїздним на кілька років. Я живу сьогоднішнім днем і не знаю, чи буде чим заплатити за житло і їжу завтра.

Мене звати Любомир, сам я з невеликого містечка на заході України.  Виріс у звичайній сім'ї, батьки хотіли, щоб я здобув хорошу освіту і знайшов високооплачувану роботу десь у місті. Але після закінчення школи балів ЗНО  вистачило лише на платне навчання в університеті, а це величезні кошти для моєї сім'ї. Знайомі розповіли, що вартість навчання у польському університеті  приблизно така ж, як в українському, але вчитися потрібно лише три-чотири роки і можна ще працювати, отримуючи пристойну по українських мірках зарплату. Таким чином я потрапив до Польщі, витративши усі батьківські заощадження на оплату першого року навчання, на візу і гуртожиток.

Майже одразу знайшов роботу на змивак у ресторані у вечірній час і встигав ходити на лекції до універу.  Важко було, польську мову знав ще погано, але якось здав усі заліки і екзамени в кінці першого семестру. В другому семестрі мені запропонували роботу помічником кухаря в тому ж ресторані з більшою зарплатою, я звісно погодився, проте через роботу майже перестав ходити на пари до університету, і звісно отримав половину незалічених предметів  в кінці  другого семестру. Але тоді я цим  не переймався, бо нарешті отримував пристойну зарплату і міг купити собі хороший одяг, взуття, їжу і навіть трохи відкладати на чорний день.  На роботі працював офіційно і подався на карту побиту.  Екзамени і заліки в університеті так і не перездав, і через деякий час мене відрахували. Звісно було соромно сказати батькам, що не витримав  навантаження, бо вони так раділи за мене, що я вже самостійний, що навчаюсь і сам себе утримую. 

Так пролетів  іще рік,  по карті побиту справа затягнулася, і врешті прийшло негативне рішення, я так і не зрозумів чому мені відмовили, але більше я не мав права знаходитися на території  Польщі. Проте куди ж я поїду? Вдома батьки були переконані, що я вчуся. Тому я залишився працювати і жити нелегально, як роблять сотні таких, як я заробітчан. 

Іде час, я вже кілька разів змінив місце роботи, але останнім часом заробити якусь копійчину все важче, сьогодні є гроші на житло і їжу, а що буде завтра не знаю. Недавно перехворів з високою температурою, втратив відчуття смаку і запаху, мабуть то вперше мені стало страшно, що не маю тут можливості навіть звернутися до лікаря, без вчасної допомоги можу просто згоріти у гарячці в своєму ліжку. Що робити не знаю. Для батьків, яких я не бачив уже кілька років, я успішна людина з польською вищою освітою, вони усім родичам і знайомим про це розповіли, я не можу їх розчарувати, для батька це буде особливо великим ударом, якщо я повернуся додому з депортацією у паспорті, без грошей і без диплому. Але теж розумію, що потрапив у якесь замкнуте коло зі змарнованими роками позаду без майбутнього попереду. Що робити не знаю.