visti24net

 У мене немає близьких подруг. Я не вірю в жіночу дружбу і от чому. Після того, як я вийшла заміж ще в студентські роки, я потроху перестала спілкуватися зі своїми шкільними і університетськими подругами. З'явилися нові інтереси, нові приятелі. Здебільшого ми почали дружити родинами.  Розпочавши свою карєру після закінчення університету в одному з обласних центрів, через кілька років ми з чоловіком вирішили переїхати до столиці. Швидко обидва знайшли роботу по спеціальності, і вже за два роки я отримала підвищення по роботі.  Мій керівник запропонував мені самій знайти собі в помічники підлеглого. Через знайомих зі свого минулого місця роботи я познайомилася з Оксаною. Поговоривши з нею по телефону, попросила вислати своє CV, потім запросила до себе на співбесіду. Оксана жила в іншому місті, але була не проти переїзду до столиці, тим більше, що запропонована зарплата набагато перевищувала ту, що вона отримувала на той час. Хоча Оксана і не була спеціалістом в тій області,...

Мене звати Любомир, сам я з невеликого містечка на заході України.  Виріс у звичайній сім'ї, батьки хотіли, щоб я здобув хорошу освіту і знайшов високооплачувану роботу десь у місті. Але після закінчення школи балів ЗНО  вистачило лише на платне навчання в університеті, а це величезні кошти для моєї сім'ї. Знайомі розповіли, що вартість навчання у польському університеті  приблизно така ж, як в українському, але вчитися потрібно лише три-чотири роки і можна ще працювати, отримуючи пристойну по українських мірках зарплату. Таким чином я потрапив до Польщі, витративши усі батьківські заощадження на оплату першого року навчання, на візу і гуртожиток. Майже одразу знайшов роботу на змивак у ресторані у вечірній час і встигав ходити на лекції до універу.  Важко було, польську мову знав ще погано, але якось здав усі заліки і екзамени в кінці першого семестру. В другому семестрі мені запропонували роботу помічником кухаря в тому ж ресторані з більшою зарплатою, я звісно пог...